Варіації

1

Стих водоспад. Коли вляглася піна,

побачив я над прірвою жінок.

І ліс уздрів їх. Відступив на крок

і впав перед жінками на коліна.

З яких небес вони? З яких зірок?

Чому в.ода спинилася неспинна?

В проваллі тане кожна крапелина.

Я маю ключ, не знаю, де замок.

їх, мабуть, води винесли з безодні,

і їхні житла темні, і слова,

яких не чули небеса господні.

Для них каміння м’якше, ніж трава.

Не знають ні гріха, ні божества

вологі душі, чисті і безродні.

2

Ягнятко взяв на руки. І поніс

над прірвою. А блискавки стинали

смеріччя. І видовжували скали

самотню постать і над нею ліс.

Каміння із-під ніг летіло вниз.

Вітри завили, гори застогнали.

А він ступав. Він обминав обвали.

Мале ягня до серця він притис.

З небес господніх світло потекло

і вихопило з ночі чоловіка.

Він похилився, наче на крило,

на той пучок… Безодню, повну крику,

засліплений агнець тихенько кликав,

хоч і його вже в світі не було.