"вартова мураха розгойдується..."

вартова мураха

розгойдується на найвищій травинці

виглядає непроханих гостей

ранкове повітря прогрівається хутко

мов долоні долучені до обіймів

вітерець бере у заручники

місцевих метеликів —

горлянки квіток ризикують

захлинутися власним нектаром

сонце на небі вивішене

ніби прапор на передовій

встрягає костурами проміння

у кратери палих ягід малини

тіням від дерев незатишно

соваються ворушаться міняють форму

наче ніяк не можуть вмоститися

в колискове ложе світла

є кому помолитися є кого оплакати

стікає деревинний сік

з невидимого ока на зморшкуватій корі

вартова мураха

розгойдується на найвищій травинці

з висоти мурашиного огляду не розгледіти тих

кому сколені жіночі руки день і ніч сплітають

обладунки зі стебел троянд