Вдох-Видох 0#4

Вдох - Видох.

Ритм, памʼятай про ритм.

Вдох. Вдома такий, гармидер…

Видох. Міліон перший кілометр.

Вдох. Як це я ще не… видох?

Вдох. Згадалось, як з дідом несли на скоп, сіно на вилах.

І чомусь, як вперше почув про смерть в екстрених новинах…

Видох. Це диптрих?

Вдох. Де вихід?

Видох - Вдох.

Пече, легені стислись, злиплись,

як зморщена кулька, або кілька, вʼялих і непотрібних, проткнутих і викинутих.

Видох. Від чого я біжу? А згадав…

Вдох. Запах лісних трав…

Видох. Міліон другий кілометр.

Вдох. І… і кедр…

Видох. Вдох.

В-и-д-о-х.

Краще би вже здох…

Вдох. Памʼятаєш, як вдвох?

Видох. Забудь…

Вдох. Має же бути підвох…

Видох. Морозиво Рудь, з чорносливом, мама любила, і я ходив в магазин насильно, два пʼятдесят пачка пріми червоної, така вонь була від неї. І морозиво Рудь.

Вдох. З нового року так схуд…

Думки заповнюють пустий простір,

повір, я би і хотів позбутись,

відбутись лише маленькими шрамами,

і дешевими ліками…

Вдох? Ритм, памʼятай про ритм.

В-и-д-о-х. Простий алгоритм.

Чомусь так сильно розчаровуюсь від поразок,

як виразка шлунка, розʼїдає,

і ніби даєш всього себе,

а все… одно… під-пал-ює те-бе…

А! Вдох…

Де всі заховались? Як стало погано.

Якось прокинувся рано, сам…

сам собі пан, змирись…

А тепер катись…

Видох.

Воно все оно наздожене, твоє я, на нуль помножене…

І помститься за все хороше, і снігом припорошить, тверде, пусте тіло. Холодно.

Почав було забуватись.

Або то тільки здалось.

Як же вже хочеться здатись.

Згадалось. Запах кави і брауні. Чи то була звичайна шоколадка, ні! Баунті. І я малий на руках у мами, їхали від хресних тоді, і я мав в подарунок, крайонів, мрія кожної дитини, пакунок.

вдох чи видох? Диши!

Вмикай всі свої клапани.

Диши… сам собі завидую…

Та чи продовження слідує?

твій аромат, як абсент з цигарками, на обпеченій лаком барній стійці.

струшуючи колективно-несвідоме в попільничку, я свідомо, хочу тебе ще, і ще!

вдох, видох, вдох, видох…

- дихай, прошу!

пульсуючи венами, на шиї

руками, на серце тисну,

немов роблю штучне дихання.

а ти дивишся, мертвим поглядом,

неначе знущаєшся, а очі благають в бога не зупинятись!

ненавиджу обожнювати тебе, так, як ненавидіти. І обожнюю ненавидіти, так, як кохати(сь).

червоним вином нальєшся в бокали щік моїх і засмієшся:

- Дурний!

- Як завжди.

я можливо,

навіть,

знову,

повірив би в бога,

щоб почути твої молитви

в перемішку з матом,

і можливо,

я перестав би читати цей вірш,

не знаючі,

як ти на нього можеш відреагувати.

тепер мені більше не хочеться

тиснути на себе,

щоб стати цим

недосяжним,

з вуглецю

діамантом,

тепер мені більше не хочеться

бути

звичайним,

щоб себе

в чомусь

намагатись

переконати.

я буду

вдихати

жадібно

повітря,

щоб нікому

більше

не залишилось

і краплі.

вдох,

видох,

вдох,

видох,

вдох…