Вечір Ніч

Далечінь від світла тиха,

спокій з півночі тече…

Кущ ліщини ледве дихав —

кидав краплі на плече…

Я стояв лицем на південь,

очі в темряві купав.

Слухав: Віз Чумацький їде —

сіль по небу розсипа…

В очі світло натікає —

душу висвітлить твою…

Обертаючи за плечі,

бачу: у очах туман…

В мене ніч. А в тебе — вечір…

В тебе й сіль для моїх ран…

***