Вечірнє (З циклу «Золоті ключі»)

(З циклу «Золоті ключі»)

Де ж ти журно, круче, крячеш,

що тебе я і не бачу?

Чи від поклику відстав,

чи всотала висота?

На вустах моїх німих

махаоном клич притих:

слуха — не схлюпне крильми…

Круче, поклик твій з пітьми,

склянку обрію розбивши,

ти крильми щось чорне пишеш,

то ж порізи — не письмо,—

мохом куриться димок,

у долини натікає…

Круче, ти летючий камінь —

отвір в просторі пробив,—

день чорніє голубий…

Зір чорніє волохатий…

І метелики крилаті

вилітають з вуст моїх.

— Круче, змовчать я, не зміг!

Бо витке мотуззя диму

горло стиснуло незримо…—

А твій кряч з височини

навіть голос почорнив:

— Кру…

***