Вечірня пісня

За вікнами день холоне,

У вікнах — перші вогні…

Замкни у моїх долонях

Ненависть свою і гнів.

Зложи на мої коліна

Каміння жорстоких днів,

І срібло свого полину

Мені поклади до ніг.

Щоб легке, розкуте серце

Співало, як вільний птах,

Щоб ти, найміцніший, сперся,

Спочив на моїх устах.

А я поцілунком теплим,

М’яким, мов дитячний сміх,

Згашу полум’яне пекло

В очах і думках твоїх.

Та завтра, коли простори

Проріже перша сурма —

В задимлений, чорний морок

Зберу я тебе сама.

Не візьмеш плачу з собою —

Я плакати буду пізніш!

Тобі ж подарую зброю:

Цілунок гострий як ніж.

Щоб мав ти в залізнім свисті —

Для крику і для мовчань —

Уста рішучі як вистріл,

Тверді як лезо меча.