Веду розмову з серцем

Веду розмову з серцем,

Як мати з дитям в лоні.

Воно живе, бо б’ється,

Невгасно палить скроні.

І думка встелить душу –

Я ляжу й подрімаю…

Відтоді занедужав,

Як я тебе кохаю.

Втираю сонно очі,

А ти вже перед мене.

Знов ясно серед ночі

І почуття шалене

Урвало струни лірі.

Ти вигострила косу,

Я більш тобі не вірю.

Те янголятко босе –

Тепер то янгол смерті…

Коса твоя – зі сталі.

Ти вміла щастя стерти,

Зітри й мої печалі…