Венера

Насправді не ти, а обрій за сірим вікном,

І чорні птахи, що летять, мов обгортка книг,

Можливість додати до бляклого неба крик,

Написати для кількості енний, любовний том.

Нарікаю на світ, за яким невідомий з числа,

Голосом публіки кпинить трикутник Венер, та

Саме тоді видається весь світ пласким,

З одітими в тогу, що фекають на екран.

Даліла готує ножиці, вірніше тример, е-е-е

лектробритву. Голить, оголює пах, косу

Стриже, і врешті зникає природа, зникає усе,

Та тільки не крик, що охоплює пустоту.

До чого ж паскудно. Все поспіхом, криво, так

Мов справді магічне волосся згубив Самсон,

Чи все-таки вірність, як символ, якого і цар,

Буває, що втратить, віддавши комусь на сон

Майбутній.

07.11.2020