Веприком

Веприком розпластавшись я засну,

тижневу поборовши втому,

найглибші потайки свідомості торкну,

а картинки тижня стираються потому.

Крутять спину образи нічні,

парад подій, де був у них учасником,

реальність видима у дзеркала бічні

озираючись першопрохідцем чайником.

І прибудуть вранці сили,

вони подіють мов женьшень

подарують тілу ледаря,

прожити ще б подай той день.