Верба (166)

А хочеш,

я в тебе закохаюсь?

Ти щось мені грізно торочиш,

але я цього не лякаюсь.

То хочеш цього, чи ні?

скажи-но мені хоч слово.

Бо сам я на тій чужині,

нашу казку забуду чудово.

Я на місці, а ти ще ні,

я чекаю тебе під вербою.

Споглядаю стрімкі течії,

вони ваблять мене за собою.

День і ніч все сиджу і не знаю,

чи ти прийдеш до мене, чи як?

На сопілці я поки зіграю,

пісню, що написав земляк.

До світанку тебе поруч немає,

розбиваються глечики мрій.

Окрім серця, він нічого не має,

музикант подаєття у бій.

Течія переважно сильніша,

і холодна вода огортає.

Серед риб йому доля миліша,

сльози дівчини, вже світає..