Вербині співи

Легкою луною, та понад водою

На березі пісня бринить.

Ми чули з тобою, як спів над рікою

Раптово змовкає на мить…

Це вітер співає в дуети з вербою,

А річка всеми хвилями б'є.

Верба нас чарує своєю красою

І світло із місяця п'є.

Вплітається вітер у вербині вити

І ніжно торкається хвиль.

Він прагне одразу двома володіти,

Тому не шкодить зусиль.

Він далі співає, торкаючись хвилі,

Та вже не співає верба —

Шукає розради в нічному світилі,

Їй в душу закралась журба.

А вітер з рікою вже хвилі гойдає

Хочу дістатися глибини,

Та річка холодні вали підіймає,

І вітер співає один…

Ось тиша стала тепер над водою,

А місяць багряний мовчить.

Сумують самотні ріка із вірбою,

Бо серце від туги щемить.

Останні акорди зависли в повітрі,

А хвилі змивають сліди.

Розмив місяць фарби свої на палітрі,

На хвилях нічної води…