Вереснем

На тебе осінь, повна диваків,

лягає вереснем, цілує і сміється.

І листя жменями кладе до серця,

любов витягує із закутків душі.

Тут несподівано неждана зустріч,

той поклик, що вкрива, як оксамит

твоє ім'я. І на губах жевріє мить

й зникає в натовпі сміючись.

О пам'яте! Злочиннице моя!

Твої світлини жовті, наче листя,

зчерствілі зошита сторінки в віршах,..

і ти. Така ж, як і колись була.