Веретено

By Богдан-Ігор Антонич

Стрільчастий день, прозорий холод

і вся невпійманість краси.

Широко креслиш пісні коло.

Ех, пахне ранок. Срібло й синь.

Душа острунена й зелена.

Сміється сніг, сміюся я.

Червоним сонця веретеном

закрутить молоде хлоп’я.