вернутись

сумно та безнадійно палає хміль

вірші тривожать вже менше аніж роки

все що ще майже поруч–розчинна сіль

вийдеш на двір до шляху–самі піски

не заховати себе назавжди в оцет

лиси знайдуть уночі по сліду обмов

стануть скакати пищати лизать лице

гучно питати чи тепла ще в тебе кров

щоб відійти і вернутись* у рідний дім

той що уже не впізнати в лихі часи

там де щасливої миті солодкий дим

раптом проб’ється у пам’ять струмком сльози