ВЕСЕЛКОВЕ ЩАСТЯ

Чи прилети́ть те щастя веселко́ве?

В мої́м обійсті місце є йому,

Воно барвисте, навіть – загадкове,

Та де ж так забарилося й чому́?

В якім краю́ і де воно гуляє?

Чи може десь присіло відпочить?

Чи потічок його десь напуває?

Чи може ще промо́ву щастя вчить?

Я ж зачекалася його давненько…

Відкриті двері навстіж у душі́.

Коли ввійде́ у двері ті тихенько

Й скупається в душевній всій красі?

Чекання те бентежить й спонукає

Надії не втрачати ні на мить,

Воно, немов зі мною розмовляє,

Та зда́леку, неначе десь дзвенить.

Я почекаю стільки, скільки треба,

І двері я не буду зачинять,

В молитві очі зводжу я до Неба,

Й готова щастя у обі́йми брать.

Із веселко́вим ві́зьмемось в обі́йми,

Скупаюся у радісних сльоза́х,

Вуаль із смутку хтось наза́вжди зді́йме,

Й це станеться в житті, а не у снах.

28.11.2021 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021

Свідоцтво про публікацію №121122203864