Весна,ніч,попіл,ковток (100)

Весняні ночі просочились шармом,

запах цвітіння в перемішку з димом.

Такі моменти залишились шрамом,

в душі, у серці, в склянці теплим джином.

По венах протікають сумні співи,

руками все стікають краплі крові.

У цих домах назавжди тонкі стіни,

а в голові думки тепер чудові.

Попіл цигарки падає в долоні,

очі вологі, сльози смаку солі.

Душі проблеми, тонуть у бурбоні,

життєві цінності позабирали тролі.

У небі світ, коли вже сходить сонце,

здається не таким вже і жахливим.

Дивлячись вниз, все забуваєш хто це,

і байдуже усім, хто стане особливим.