В обіймах Русалки (Війна)

Весна у спомині заклякла,

Навіяв чари Посейдон..

Моя любов в Тобі просякла..

ДзиґАр відстукує "дін-дон"..

Цей чай скоріш уже не теплий,

Та й кава явно не терпка,

Війна надвОрі: страх, нестерпно..

Ти пишеш: "Скучив, жду дзвінка".

Небесна в зорях безконечних,

І місяць грає в унісон,

Заглянь зненацька (там безпечно)

В для тебе вимріяний сон..

Тут мирно, я тебе зігрію,

Із мушлі спрагло дам води,

І приголублю, пожалію,

СпущУ в безодню жах війни..

Вплети журбу в моє волосся,

Свій біль у губи просочи,

І втрати, й те, що не збулося

У квіт озерний вмить утри..

Поплач, щоб сльози пролилися,

Злились з бездонністю води.

Дай руку!. Милий, не журися..

Ми мусим виплисти з біди!.