Весняна акварель

Це вже не сон — це сон-трава

Гущінь замшілу прорива,

І ніжним чадом, чудом чистим

Бузкова свічка понад листом

Вже злотом-пломенем жива.

Це вже не сон — це вже котики

Сидять на лозах в сні екзотики,

Мурличуть хижо, мають запити

Рій бджіл у пазурі спацапати,

Продмухують пухнасти ротики.

Це вже не сон — це вже весна

Безсонна бродить, як мана.

Здираю з серця сну шкарлупцу

І в небо сиве серце пущу —

Хай сивим жайвором зрина!..