Весняне чаклунство

Нумо блукати садами вогкими,

Де первоцвіти здіймають вуаль,

Де вітер вельми грайливими кроками

Тче між гілками дзвінку акварель.

Брунатний ґрунт ще зберіг холоднечу,

Та в ньому вже спить молода глибина.

О, як весна непомітно теплом пестить малечу,

Дарує приємність ніжним співом!

Чуєш? То річка сміється у берегах,

Хлюпає світло в прозорі долоні.

А над містечком, у лелечих світанках,

Радість, мов квітка, пливе на осонні.

Тож нумо стрічати весну без вагання,

Вельми принадна її таїна:

У кожному промені — дивне зітхання,

У кожному подиху — ніжність жива.