“Ви, як стежка, кохана”

Ви, як стежка, кохана.

Лине сон мій по вашій стежині.

З неба падають зорі в дзьоби журавлів.

На крило небокраю сіла хмара

в червоній хустині

І задумалась, тиха, над краєм землі.

Засинайте, спочиньте…

вашій мрії я серцем заграю

В бузинову сопілку дитинства свого,

Бо у ваших долонях голос мій

достига урожаєм,

Тихоплинні слова колисають його.

Засинайте, спочиньте…

Спить у казці лиха бабаюка,

На газеті заснула біля мене хороша розлука,

Чебрецями і вишнями пахне вона…

Із крила небокраю впала хмари

червона хустина,

І виглядує вірш мій,

наче хлопчик рудий, із-за тину…

Бузинова сопілка у золоті сну…

1955