Вибір

By Парфен Венчишин

Written 2019-08-15

Людина-равлик. Дім-мушля. Під кутом одинацтва

повзти, доки рок не розчавить зненацька.

Ненаписаний лист на поштамті мір і строків залежується.

Світ заступництвом Цариці Небесної

                              понад прірвою держиться.

А ми? Хто до чого.

                  Сім'я, бізнес, розваги.

На усіх, окрім себе, начхати, однаково.

Бомжі п'ють на вокзалі настоянку глоду зі спиртом.

Після звальної нічної оргії захочеться вити.

Монах-крішнаїт обкопався серед сміття

                                                     в загидженій келії

і гадає, що вийшов із простору-времені.

Хоч в Брюселі, хоч в Ємені — на серці пустеля.

Де не йди, не піднятися вище за стелю

стоповерхового бараку-склянички.

Розпач і безум на стомленому обличчі.

І поки контора пописувала богословські трактати,

над миром надвисли глобальні катастрофи й теракти.

Спецслужбістська машинка заходилась стригти навсéбіч.

Почорніло посічене хімтрейлами небо.

Прохали б Державну про поміч — зупинився би потяг,

що летить під укіс на усіх оборотах.

Біда би минулася, мов не було.

Найшлися би сили беззлобно подужати зло.

А так — марно. Лиш більше затягнеться зашморг.

Не можна вічно служити і вашим, і нашим.

І добре б заздалегідь зробити правильний вибір —

боголюдина чи гуманоїд-кіборг.