Вічна Оселя для Сестри Олени

Коли серця стискає наші біль,

І сльози котяться, немов роса,

Згадуємо Олену, мала ціль

Й пішла туди, де вічна є краса.

Не плачмо так, мов ті, хто без надій,

Бо знаємо, Олена – не в землі.

Вона тепер в обіймах вічних Мрій,

В Христі Ісусі, дні де чарівні.

Нам промовляє Слово Бога так,

Що віру в Спаса хто мав щиро тут,

Життя приймає вічне від Отця,

І має спокій, радість, віру, мир.

Ми вірим, що Господь Спаситель наш,

І план Його найкращий є для нас.

Життя земне короткий в небо шлях,

Формує Божий образ без прикрас.

Олена серцем Спаса прийняла,

І Бог її прости і дав життя,

Тепер вона від мук звільнилась зла,

І сповнились на ній слова Христа.

Ми в воскресіння віримо Христа,

Це є догмат, основа наших літ.

Це запорука вічного життя,

І обітниця – вічний заповіт.

Тепер прощаємось не назавжди,

Хоч важко серцю, та співа душа :

Ти вже в Отця, і це дає нам сил,

Життя ти вічне в небі здобула.

Ми віримо настане славний час

І кожного покличе в небо Спас.

Тож будемо готові повсякчас,

Щоб поклик той застав готових нас!