Вічне

Наврядчи колись скажу про вічне,

Обіцянку дам, любити звично,

Не скажу на завжди,

Тільки до післязавтра,

А потім знов очима кліпну,

А переді мною стоїть вже інша.

Пита мене:

-"А скільки їх було"

-"Десь шість, чи сім не пам'ятаю"

А в голові тільки цифра "три" лунає,

Чарівна цифра,

Прям число магічне,

Всього навколо "три",

Шляхи, бажання, звички...

-"А я б хотів одну, проте..."

-"Що?"

-"Вибач, думки в голос"

А хто взагалі переді мною?

Посмішка від "неї",

Мовчання теж,

А сміється як он "та",

Балака як "вона",

І бачить, знає, що мене,

Самого, не залишать їх вуста.

У пам'яті моїй,

Бетоном влиті,

Зашиті вусмерть під нігтями в обличчі,

Забув би й завтра і сьогодні міг,

Ще трошки...

Біль знову переміг...