Вічні пошуки (44)

У літні ночі замерзають руки,

в туманних днинах загусає кров.

Блукають у саду під скрипки звуки,

в надії, що колись зійдуться знов.

Відлунням долинає сміх,

чарівної дівчини із казок.

Та звідки він, знайти поки не зміг,

орієнтиром стане світ зірок.

Зникне туман, покине холод тіло,

і назавжди закінчиться пітьма.

Але навічно залишиться діло,

шукати у тумані тих, кого поруч нема..