Вічний гріх
Written 2026-02-02
Дно клепсидри, стіни -- скло,
як ілюзія свободи.
Із миттєвостей струмком
зверху -- вниз
час нелічено повис.
Нам від нього нагорода --
лиш година під смерком...
Парадиз!
Смілість рук, незграбність слів --
як ілюзія кохання.
А від штори пів на пів
світлотінь.
І, напевне, річ не в тім --
перша зустріч, чи остання,
в тім, що я тебе сустрів
на путі.
Блискавично-вічний гріх...
Нагорода він, чи кара...
Прочитати я не зміг
по очах,
в них на мить спинився час,
пристрасті вогонь примарний.
...Третій півень на зорі
прокричав.