вічність

ми всі рано чи пізно помремо.

підемо звідси назавжди,

лиш по собі залишимо цей слід,

який мов лід, стече водою.

розтане, зникне між віків,

змішається з дощем, мов попіл,

і стане часткою стихій,

що блукають без початку й мрій.

та слід той знов відродиться в імлі,

у спогадах, у подихах природи,

і в кожній краплі, у вітрах землі

лишиться відлуння нашої свободи.

ми всі підемо, та життя тече,

мов річка, що не знає тину.

і поки світ кружляє у своїм,

наш голос ще лунатиме між зір,

і в час, коли замовкне вітер знов,

і тиша вкриє обрії далекі,

наші сліди на берегах століть

залишаться у вічності навіки.

ми йдем, лишаючи за собою слід,

як сонце, що сховається за хмари,

але крізь час і простір, і між зір,

живуть наші невидимі примари.