від розумних віршів завмирає душа

від розумних віршів завмирає душа

від розумних віршів завмирає душа,

як накрутиш під серцем тремтливу пружину,

не навмисно,

                                   за вмістом,

                                                      але одержимо,

наче спалахом сонця в руках палаша

в дзенькіт справді раптовий, у морок зіниць,

де поміж павутиння живуть багряниці,

наче демон у дивних глибинах божниці,

щоб свічою горіти в кутах камяниць,

вогким стінам омани грайливим вогнем,

де на гойдалках дивних на тлі павутини,

від розумних віршів розквітали б вуглини

на деревах сухих в цвіт живих хризантем…