Відчути дотик рук і… досить!..

Відчути дотик рук і… досить!..

Так мало. Всупереч уму

Розмалювати влітку осінь,

Вдягти на очі бахрому.

Блукати в мороці туманів

Лише на відстані руки.

І нишком заздрити коханій,

І відганяти геть думки…

Що не для нас оте багаття

Прощальним спалахом дихне.

Що дотик той перед розп’яттям

Жевріє лиш єдиним днем.

Те відчуття в мені глузує,

То скаженіє наче звір,

То обіцянками частує –

Ляга сум’яттям на папір.

До німоти стискаю губи,

Заклякла на межі розлук…

Мені доконче треба, любий,

Торкнутись рук, жаданих рук.

08 2013