Віддалення

Віддаленіла так від мене,

що обезтебіли і сни.

Мов тютюну стебло зелене,

вуста мені обзеленив.

Так гірко язиком торкатись

твого імення, світку мій,

вуста поламані, щербаті,

а в горлі — мов холоне лій.

— Ко-ха-но-лу-но — ло-не — ли-не…—

І серцевину обмина.

Вуглинночорно, холодинно —

суцільна сіль, стіна скляна…

І озираюся — позаду

вуста твої, твоє чоло…

Рукою доторкнусь — свічадо,

байдуже прохололе скло.

***