віддавати побачене

коли я думаю, кому віддавати

побачене,

то, ніби відкриваю йогурт, -

а знаходжу під кришкою небо -

із полярним огнем,

і льодом,

і білим польотом

сніговий істукан роззявля свого древнього рота,

і на язиці в нього світиться срібна ложечка.

бери її швидко - поки портал не закрився,

а як дістав,

то набирай цілі замети

із холодної склянки

і пробуй

хей, скажи, як тобі?

чи вдалося ввійти у побачене?

а чи гірко,

чи смачно,

чи, може, та синь

розпирає тебе ізсередини?

і ти втонеш у ній

так й не намацавши дна?

невідоме п'янить,

в нього краще ступати із тими,

хто напитися зможе

і не стане в фіналі чужим.

коли прийде той час,

щоб комусь віддавати побачене ,

я відкрию всі банки

і поставлю у кригу і сніг.

їжі вистачить всім,

і за неї вже буде сплачено.

а де сховано ложечку,

знатимеш тільки ти