“Відходив поїзд У вікні”

Відходив поїзд. У вікні

Махала дівчинка рукою

І плакала. Нащо мені

Її сльози й несупокою –

Я ж з іншою прощався там,

Я проводжав дівча веселе;

Чого ж це над моїм життям

Чужа печаль полотна стеле?!

Чого це я забув давно

Свою товаришку погожу,

А те заплакане вікно

Забути я ніяк не можу?!

Чия душа, як сирота,

Зверталася до незнайомих,

Куди ж то кличе крізь літа

Її руки прощальний помах?!

***