Відкриті руки, закриті серця,

Відкриті руки, закриті серця,

любов навпіл, злість на два.

Теореми. Шанси, що рівні нулю.

Чи колись я від світу тебе відіб’ю?

Я колись покажу, що неба блакить

у тобі найпалкіше з усіх зорить.

Ще не раз доведу, що усі твої шанси

розбивають душі моєї баланси.

Врешті-решт неважлива стає мета,

бо любов навпіл, а злість на два.

Бо доріг мільйони і меж також,

а ще світ так давить: примнож, примнож.

І шляхи наші схожі на доміно:

все життя — це натяк, що ми помремо.

Все життя — шалених емоцій кадриль,

а ми просто поверхня одної із хвиль.