Відлуння

Альбатрос у далині

Застигнув мляво в небесах, 

А нижче, в морській глибині,

В коралових тупих кутах

Відлуння дальніх хвиль звучить. 

Воно й до мене долетить. 

Я чую шум, а бачу я блакить. 

І нам ніхто не допоміг

І нічого не пояснив, 

Та море біля моїх ніг, 

І його звук до світла плив. 

Інші вулицями йдуть. 

Рапотово бачу я тебе, 

І я - це ти, а бачу я себе. 

За долоню я візьму

Тебе, на берег я зійду, 

І все, що зможу, від тебе збагну. 

І нас ніхто не підштовхне 

Й очей донизу не приткне. 

Вони такі - і все одно 

Над сонцем не летять давно. 

Кожен день ясний, коли 

Я бачу погляд твій, 

І я від нього сам стаю не свій. 

І сто послів нового дня

Пробуджують мене зрання

Крізь вікна в стінах моєї кімнати. 

І я тут сплю на самоті, 

І я сьогодні не засну, 

І відкриваю жалюзі

Й кричу тобі в даличину.