Відлуння (97)

Твій голос йде відлунням в серці мому,

ніби у храмі знов лунають співи.

Поки балакаєм, не відчуваю втому,

мого життя тепер ти радісні мотиви.

Твій сміх, ніби наркотик поглинає,

у голові пустій, вже водоспади.

І час біжить, година ще минає,

серце ламає мозку барикади.

Прекрасна діва, квіточка весняна,

серед ланів, яскравіше цвіла.

Тебе знайшов, душа вже ніби п'яна,

слухаю все, що б не розповіла.