відлягає

відлягає

погляд далекого плавання

накульгує по озерній гладіні

на берегах шапками в повітрі

його вітають опалі жолуді

повз диких качок

ще часом нашпилених на шампури

очеретяних тіней

повз косяки бризок

мов ще не підібраних окулярних скелець

які розмивають а не увиразнюють

погляд розкручує

свій ланцюг

як упреться в невидиме —

смикнеш собі під ноги

свої п’ять пальців

треба знову вчитися знати

зіжмакане світло

життєвим планом

лежить на невикошеній траві

11.03.25