Відьомська пора

Ти прокралася в мою кімнату,

Розмальовану літніми барвами,

Щоб коштовності порозкрадати,

Компенсуючи сливами й кавою.

Ти згадала про день усіх відьом

І взялась готувати бенкет.

І тому вже листочків не видно –

Всі лягли у святковий букет.

Ти сказала сидіти удома

(Тільки іноді можна надвір),

Щоб дивилася навіть крізь втому,

Як шматуєш ти все, наче звір.

Ти чомусь обізвала потворним

Моє фото, де літо цвіло,

І квадратом заклеїла чорним.

Та поглине його біле тло.