Відповідь Санти

Любонько, я чув твій лист — він пахне димом,

Пахне мамалигою й зимовим вечором.

І я подумав: навіщо мені фіорди й льоди,

Коли в Кишиневі світло тепліше від бороди?

Ти кажеш — не хочу я північних див,

Бо щастя твоє серед тих, хто жив.

Так знай: ти заслужила не сніг і не лід,

А той спокій серця, де дитинство цвіт.

Я прилечу не з оленями й мішками,

А тихо — крізь сни, між зорями й словами.

Принесу тобі мир, без дзвону монет,

Бо дім твій — це скарб, що дорожчий за світ.

Ти не шукай чудес у чужому краї,

Бо все, що святе — в тобі, я це знаю.

І навіть коли ти подивишся в ніч —

То там я, Санта, у вогниках свіч.