Відпускаю у небо свого журавля

Відпускаю у небо свого журавля.

Вкотре.

Ти ж синицю зі жмень не пускаєш

Знову.

А мені та й до тебе навіть здаля

Ближче.

Ти ж на зустріч до мене не зробиш

Й кроку.

Відпускаю! Лети у свій вирій

Дакеко.

Не тривож мене більше, звільни

Серце.

Як забути тебе, мій милий?

Не легко!

В мою душу, прошу, зачини

Дверці.

Ти не мій. Ми літаєм у різних

Зграях.

Та без тебе не можу я бути

Крилатою…

З-поміж сотень на тебе схожих,

Вільних,

Я люблю лиш одного тебе –

Жонатого…