Відпускаю

Відпускаю тебе, відпускаю.

І ще з сотню разів відпущу

До далекого водограю,

До самого початку дощу,

Відпущу до веселого сонця,

До примарних холодних зірок,

До знайомого барселонця,

До красивих привітних жінок.

Відпущу і на день, і на роки,

Хоч на скільки ти зникнеш з очей,

І не буду сама й одинока,

І не буде безсонних ночей,

Не чекатиму надто терпляче,

Не писатиму довгих листів —

Буде все виглядати, неначе

Все йде так, як ти сам захотів.

Лиш приємне минуле в таємних

Сторінках своїх збережу,

І спитаєш, можливо, даремно:

“Як ти там?” — Я, напевно, збрешу.

І я знаю, що рано чи пізно

Ти повернешся, так вже бува

В нас ще стільки не зроблено різного,

Не досказані добрі слова,

І не здійснені мрії й бажання,

Спільні справи і нові світи …

І тому це не тяжке прощання,

Просто я відпускаю… (Не йди…)