Відривні календарі

Стара звичка до відривних календарів

Зумовлена з причини дуже простої:

Бажанням нагадувати собі, скільки б не старів:

Життя не має форми нескінченного сувою,

Що плата через одноденний тариф

знімається гарантовано, без простою;

а за твою чемність сплати подбає шериф

з зіркою тьмяною на лацкані, і як потрібно то й потроїть

плату: день за три.

бо не всі рани час гоїть.

І при цьому є один важливий штрих:

все одно чи ледь вихлептав ти той день, чи випив запоєм.

Вовтузимось з кавою на отоманці

За вікном майже безперестанні дощі – сіроманці

Змивають зі світу кольори

та рвуть вітрила – промишляють розбоєм

осінні вітри.

На осінь припадає надто вже такого, що накоїв,

Що волів би не бачити й не чути. Послабити важелі і пружинки.

Та якби!

Питаєш себе самого у дзеркалі: І це все ти?!

Отакої!

Та, хоч не хоч, збираєш урожай, а згодом святкуватимеш обжинки.

І цілу зиму далі спомини їстимуть тебе поїдом!

Рознесуть старий крам на нові ринки,

Запнуть тебе за пояс астероїдів,

Замість імені номер тобі присвоять,

Прогризуть в тобі нори-лабіринти

пустоти.

Заповзайте, гаспиди, і ви,

янголи, в них пориньте!

Зважена, обміряна ти, доле моя, і визнана легкою!

Камінь сізіфів скотивсь з гори

І причавив мене своєю вагою!

Важка плата за розкіш бути собою.

Чи то з нудьги, чи ще з якої причини

Вже час перестати прикидатись героєм.

Та й досвід - теж важливий чинник:

Через старий Одіссеїв трюк пала і нова Троя -

Пора йти на заслужений відпочинок -

Безпросвітним зануренням у побут сьогодення;

Так ми зазвичай намагаємось лікувати рани минулого.

Та як мало ми можемо втримати в наших жменях!

Ми лізли за медом у переповнені вулики,

І отримали по заслугам. Тепер ми переозброїлись.

Сповна скориставшись перемир’ям. І коїтус

перетворивши у священнодійство гріха. На славу жінки,

Чиє ім’я ще не скоро десь вигулькне в історії.

А поки випустили на волю свої сперматозоїди

В тілі венери. Якій ще обирати: мати вона чи не мати

(чи просто блядь) – ось в чім питання і нам всім клопіт.

Минулих літ посмертні маски віддають спокоєм,

Та лиш назовні, а всередині вони ще досі бурлять

Ошпарним окропом

Нафтової ропи.

І коли дотягнешся до наших часів, то дізнаєшся,

станеш мудрим мов сова:

Правда від брехні відрізняється

Тільки у правильно підібраних словах.