Відсутність

Знаєш, насправді говорити про вічність у нас не заведено,

Точніше можна, та швидше за все не варто,

Це вірус, який потрапляє у кров з легендою

Про бога, про небо,

Про те ким ти є, і ким намагаєшся стати.

Велика нудьга говорити тоді коли й сам

Не знаєш правди, читаючи Вайлда та Раскіна,

Інтуїтивно довіряєш красивим ідеям, словам,

Для того, аби упевнитись і просто чуже привласнити.

Найвірогідніше говоритимеш про чорний, зелений чай,

Каву без цукру, про осінь, про вакцинацію.

В цих розмовах прихована вічність про яку мовчать,

Особливо в кафе, особливо коли сімнадцять.

Вічність лякає, як лякає моральна проповідь,

Настанови священика, притча Христа про невід, та

Одним вже запізно відважуватися на опір,

А юним потрібно служити земній королеві.

Люди, жартують, випивають, відволікаються,

Як студенти, прозиваючись лекторці «Парадигмою»,

Вони проживають життя у розвагах, а пізніше каються,

Через те, що приходить старість, і ту, що стоїть за спиною.

Так,

Вічність...

Це, мабуть, складна і надто загальна тема,

Про таке не говорять, а більше мовчать. По-суті,

Вдивляються в тишу і слухають вилиту темряву

І коли помічають, то тільки її відсутність.

09.10.2023