Вигідна жінка

Стрів на вулиці Матвія

Панько Сарана.

— Здрастуй, — каже. — Познайомся:

Це моя жона.

— Дуже радий, дуже радий! —

Вигукнув Матвій.

Цмокнув жінку в праву ручку,

Поклонився їй,

А Панькові тихо мовив:

— Я не доберу,

Як ти міг узяти жінку

Отаку стару?

Видно, старша літ на двадцять?

— Ні, на двадцять п’ять.

Так зате грошви у неї

Свині не їдять. —

А Матвій ще тихше шепче:

— К бісу та грошва,

Як вона сліпа на око

Та іще й крива.

— Ай, — махнув Панько рукою, —

Хто з нас без гріха?

Не шепчи, балакай вільно,

Бо вона й глуха.