Вігілії СХІ

Із книги Вігілій

Навколо  порожнеча,  як  нарзан.

Все  далі  –  ціль.  І  тяжча  й  тяжча  ноша,

Яку  й  не  помічалося  раніше.

Вже  й  чути:  Зуби  –  в  серці  –  час-гризун.

Здитинів  світ,  склади  без  слів  верзе,

Всі  береги  і  пристані  минувши

Й  нічого  не  навчившись  й  не  пізнавши

Під  місяцем,  що,  як  кривавий  зонд.

Намарне  в  спирт,  мов  ембріон,  в  минуле.

Самі  нулі  –  на  місці  сліз  –  в  анналах.

Й  на  плівці  з’яв  ще  спалахами  юрми:

Одні  –  скидають,  інші  –  шиї  –  в  ярма.

Мигтить  екран,  і  дійсність,  як  тепер.

Та  з  боку  смерть,  що  –  листя,  мов  тапір.