Вігілії XXXII

Із книги Вігілій

Вхід?  Брама  смерти?  Світловий  пілон?

Не  обрій,  а  суцільний  –  в  гніздах  –  хрускіт.

Й  ледь  –  річище  і  тінь  від  тамариска.

Світ  –  перекотиполе  і  полин,

Ліхтарня.  Пристань.  Водяна  пила

Півмісяця,  що  –  помисли  –  на  ряску

(Тлін  –  чи  неіснування  гумореска?),

І  тиша  у  пітьмі,  як  ацитилен.

Як  тяжко  душу  й  розум  –  від  оскоми.

Як  тісно  між  проходами  вузькими.

Між  мурами,  де  память,  як  осуга.

Вже,  –  не  шкодуючи  –  назавжди  –  від  усього,

Що  досі  –  забуття  і  летаргію.

Вбиваючи,  смерть  –  воскришає  й  гоїть.