Вігілії XXXVIII

Із книги Вігілій

Крило  метелика  –  айва,  з  якої  –  плед,

Що  тягнеться  з  народжень  до  народжень.

У  срібло  вхід:  шляхів  стрімка  мережа,

Де  боржники,  які  –  в  обхід  –  від  сплат.

Крило  метелика,  гіркий  і  пізній  плід,

Що,  не  торкаючи,  промінням  ріже.

Кути,  які  –  на  лабіринт  вітражу,

Що  зберігає  Пасіфаї  блуд.

У  лялечці  сипке  панікадило,

Що  оболонки  тліну  поскидало

Й  обвуглені  перегортає  сльози.

Де  щойно  –  по  вузлах  –  пройшовся  лазер,

Розкрив  метелик  крила,  як  рояль.

Душа  ще  зріє,  й  порожньо  в  раю.