Вигнанець

В свято — день, розірваний надвоє.

День з маленькою павзкою.

Ранок, що молодість нашу нагадує,

Вечір, що видається казкою.

Це наш щосвятковий пр’ограм.

А як дощ — зіходимось в бібліотеці.

Які жваві наші речі,

І в легенях пахне громом.

Двічі перевозив через бухту хінець.

Цілував перса, сонце зливалось з віддихом.

Збирали, пестили квіти зблідлі.

А зараз — я з її серця вигнанець.

13. IV. 1917. Владивосток