Віхола

Нагадала мені віхола,

Що окоп мій заміта,

Як ти в госпіталь приїхала,

Вся від сонця золота.

Вся в цвіту пругкої зрілості,

Смаглощока і туга,

Від дівочої невмілості

Іще більше дорога.

Чи й тобі оця хурделиця

Хоч що-небудь нагада?

…Сніг сухий степами

стелеться

І окоп мій заміта.

1943