“Віє казкою чудною”

Віє казкою чудною

З зачарованих гаїв…

Ти ходила враз зі мною,

Ти співала, я радів.

Ти співала так чудово,

Чарувала той гайок,

Заплітала слово в слово,

Ніби цвіти на вінок.

Я ловив слова веселі

І про щастя в серці мрів,

І твої пташині трелі

Я затримати хотів…

Та слова мене дурили

І втікали в синю даль,

В хворім серці полишили

Тільки смуток, біль і жаль.

ІЗ РАННІХ ПОЕЗІЙ, З ЦИКЛУ “ВЕСНЯНІ МРІЇ”