Вийшла з берегів

Писала вірші я щоночі, та й уявляла твої очі

В яких тонула та вмирала, простягнув руку – оживала

І я тонула днем за днем, бажала бути твоїм в`язнем

Чекала дотику руки, а би й надалі за тобою йти

Але в одну з таких ночей, я не знайшла твоїх очей

Шукала з поміж інших руку, але знаходила лиш муку

Душа моя тебе хотіла бачити

Вона була б тією, що змогла пробачити

Однак, я вийшла з берегів

Щоб все ж позбутись ланцюгів

Щоб в серці знов настала тиша

Щоб я була твоя найгірша

Ти знайдеш сенс у цих словах

І враз потонеш у моїх очах