Війна була далекою колись

Війна була далекою колись,

загиблих ми тоді ще не ховали.

І сльози вдов тоді ще не лились,

ми горя ще тоді не відчували.

Не бачили заплаканих очей,

і цих жінок, одягнених у чорне.

А смерть красивих, юних ще людей,

здавалася як дещо ілюзорне.

Але тепер змінилося усе,

душа людей зворушена бідою,

бо окрім нас, ніхто нас не спасе,

а молодь наша жертвує собою.

Тепер у них один орієнтир,

бо ця війна нас ріже по живому.

А старші люди моляться за мир,

та ждуть їх з перемогою додому.